Вчора, вже майже лягаючи спати, отримала від Олі повідомлення в Skype з пропозицією сходити сьогодні по гриби. Я хоч і мріяла подовше повалятись зранку, але відмовитись від такого не могла. В результаті, після декількох годин гуляння лісом,  ми з малою та Владом перекидали не один кілограм вологого листя, розвідали нове грибне місце, зібрали 10кг опеньків і декілька лисичок. А ще розм’ялись, подихали свіжим лісовим повітрям, отримали багато позитивних емоцій.

Зараз мої грибочки вже перебрані і невеличка порція відварена, а на вечерю буде смажена картопля з опеньками. Як же я люблю такі одночасно приємні та корисні справи!

Про Дімині плани відвідати якийсь концерт я здогадалась ще на початку жовтня, після його (як він думав непомітного) розвідування ситуації, мова йшла про сюрприз, а тому я не стала собі цей сюрприз псувати. Але пізніше по необережності (зовсім недооцінивши сили суперника) Дімон, можна сказати, повідав мені і дату і навіть групу. Який вже тут сюрприз! А тому мені нічого не залишалось, як просто перевірити в інтернеті цю інформацію і при нагоді прямо запитати “ми що 27 їдемо у Львів?” В результаті здивованими були ми обоє: Діма – що я здогадалась, я – що він здивувався, що я здогадалась. Але головне те, що ми 27 жовтня їдемо на концерт Scorpions!

Окрім концерту в Львові завжди знайдеться як гарно провести час, тому ми хотіли приїхати з самого ранку та залишитись і на наступний день. Якщо з другим проблем не було, Оля з Ігорем люб’язно пригостили нас у себе, то з першим не пощастило – квитків на нічний Херсон – Львів так ми і не дочекались, а тому в результаті приїхали до Львова о 13 годині. Але нам вистачило часу трохи прогулятись старим містом, попити гарячого шоколаду в Львівській “фабриці шоколаду” і вдало дістатись до Олі з Ігорем. Поскільки наші друзі теж йшли на концерт, то попивши чаю зі смачнючим кексом, ми вчотирьох вирушили до велотреку, саме там починалось найцікавіше… Читати далі »

Завжди цікаво щось робити вперше, отримуєш додаткове задоволення від проробленої роботи, від отриманого результату, від ще однієї галочки в списку опробуваного чи досягнутого. В цьому плані тиждень, що минув, виявився досить вдалим.

В понеділок/вівторок я зв’язала свою першу іграшку. Ще наприкінці минулого року, натрапивши на опис процесу створення іграшки за допомогою пряжі та крючка, я зацікавилась такою ідеєю. А на днях Оля нагадала мені про ню та й якраз нагода була, от я і пішла вибирати нитки. По плану мав бути котик, зв’язавши пробу з тієї пряжі, що була під руками, було вирішено і  придбано щось “пухнасте”. А тепер порада… Якщо ви хочете в своє задоволення або в нетривалий строк зв’язати щось крючком – НЕ купуйте пухнастої пряжі. Петель попереднього рядка не видно зовсім, я вже намагалась і в’язати вільніше і пробувала мочити нитку – нічого не допомагало.

Часу в мене на те, щоб купувати іншу пряжу або шукати схеми для спиць та і самі спиці не було, тому прийшлось в’язати на осліп. По ходу справи я бачила, що петлі губляться і досить помітно, тому просто вносила корективи, щоб результат був максимально наближений до “еталону”. В результаті вийшов повністю авторський кіт, не схожий на жодного з тих, що були створені за схемою, яку я використовувала.

Цими ж днями я прокачала свой скіл системного адміністратора. Стояла задача на купленому ноутбуці з лінуксом поставити вінду. Здавалося б нічого складного, але на етапі підготовки встановлення windows я зіткнулась з помилкою через відмінну схему розбиття диску (до такого висновку ми прийшли після телефонної розмови з Дімою). Треба було перерозбивати диск, але з собою жодної корисної програми, все йшло до того, щоб йти додому і приходити сюди іншого дня з потрібним набором інструментів. В результаті так і трапилось, більше того, і перерозбиття диску не допомогло, бо як виявилась наш діагноз був не вірним. Але я таки поставила цю вінду, по ходу розібралась як отримати root доступ на системі, що була встановлена, познайомилась з лінуксовими  інструментами для управління розділами диску, не обійшлось і без втручання в налаштування біоса. Для більшості людей, що мають з цим справу, це все звучить смішно, але поскільки з лінуксом, можна сказати, я зіштовхнулась вперше, для мене це було невеличке, але досягнення.

Після розумової діяльності в будні на вихідних настав час попрацювати руками. І тут на мене чекала іще одна цікава новинка – перфоратор! Ні, я звісно знала про існування такого інструменту і бачила як він працює, але в суботу випала нагода самій спробувати. І почала я не просто з будь-чого, а одразу з наскрізного отвору в несучій стіні. Задоволення отримала море, ну подобаються мені усі ці дрилі, паяльники і викрутки. От від чого поки відмовилась – це від болгарки, хотів мені Діма поручити зпиляти один непотрібний гак, але ця штука мене лякає. І наче цікаво, і якщо обережно – то нічого страшного, але поки обмежилась тільки вмиканням і то при Діминій підстраховці (тяжка зараза).

Ось такий тиждень, а що нового у вас?

Якось одна знайома поставила наче просте запитання, на яке мені важко було дати відповідь. Звучало воно так “чи везуча ти людина”, і на мої роздуми в голос про обширність цього поняття, вона запропонувала як показник випадки виграшів в лотерею і тп. Тоді я, подумавши трохи, сказала, що не знаю, поскільки ніколи не купувала лотерейних квитків. У своєму житті я рідко коли заздалегідь покладаюсь лише на випадок, а тому навіть якщо це “чисте везіння” трапляється, сприймається воно як результат комплексного впливу логічних та досить ймовірних подій (чинників).

До чого це я. А до того, що на днях я відчула себе везучою людиною. Читати далі »

В той час, коли я починала дивитись футбол, мріяти про те, щоб слідкувати за матчами в інтернеті в прямому ефірі можна було суто гіпотетично. Але за останніх 10-15 років в галузі інформаційних технологій, інтернету та їх доступності простому користувачу, відбувся такий величезний стрибок, що сьогодні моя мама, пропустивши серію свого серіалу без проблем знаходить її і дивиться он-лайн.

Але повернемось до футболу. Від кабельного телебачення я відмовилась десь після чемпіонату світу 2010 року бо не знайшла нормальної програми для свого ТВ-тюнера під Windows 7 та і платити за телебачення, щоб інколи дивитись футбол, бокс та деякі інші спортивні трансляції (+ звернення президента на Новий рік :) ) було не розумно. А тому трансляції найголовніших подій я дивилась в інтернеті. Скачала програмку Sopcast та за півгодини до матчу знаходила необхідні силки, зазвичай це були трансляції групи каналів НТВ,  які мене цілком влаштовували.  Сідаючи дивитись відкриття Євро 2012 я зайшла на сайт “Першого національно”, поскільки знала, що саме вони транслюватимуть перший матч. Читати далі »

Мені цікаво, чому людям так важко “грати чесно”, чому хтось вважає, що правила писані для когось іншого, а не для нього. Або ще один типовий вислів  (виправдовування) – “так всі ж порушують”. Невже те, що здобувається в такий спосіб приносить радість чи задоволення. Я знаю, що можна привести приклади, коли ціль виправдовує засоби (навіть не дуже чесні), але якщо відкинути життєво важливі та доленосні ситуації і спустись до звичайних спортивних, розумових чи ще якихось змагань, то постає питання для кого? Звісно, в першу чергу, для себе, і тоді ми спостерігаємо такі чудові явища як “fair play”, повага до суперника; якщо ж прагнути перемогти “для когось”, то в хід йдуть симуляції, списування, махлювання і тому подібні дрібниці, які можуть наблизити нас до мети, але не роблять від цього сильнішими. Чого ж варта тоді така перемога?

Чудова видалась подорож з ночівлею десь біля озера с.Петрики. Палатки, спальники, каремати взяли, усі зібрались, харчі скупили – а рушити так і не зуміли :) . Блискавки були дуже гарні, але трохи невчасно.

Коли їхали додому після чайку у Олі з Владом, місяць був великим та яскравим, завтра ще спробуємо козацького кулішу і можна буде сказати, що похід вдався.