Про Дімині плани відвідати якийсь концерт я здогадалась ще на початку жовтня, після його (як він думав непомітного) розвідування ситуації, мова йшла про сюрприз, а тому я не стала собі цей сюрприз псувати. Але пізніше по необережності (зовсім недооцінивши сили суперника) Дімон, можна сказати, повідав мені і дату і навіть групу. Який вже тут сюрприз! А тому мені нічого не залишалось, як просто перевірити в інтернеті цю інформацію і при нагоді прямо запитати “ми що 27 їдемо у Львів?” В результаті здивованими були ми обоє: Діма – що я здогадалась, я – що він здивувався, що я здогадалась. Але головне те, що ми 27 жовтня їдемо на концерт Scorpions!

Окрім концерту в Львові завжди знайдеться як гарно провести час, тому ми хотіли приїхати з самого ранку та залишитись і на наступний день. Якщо з другим проблем не було, Оля з Ігорем люб’язно пригостили нас у себе, то з першим не пощастило – квитків на нічний Херсон – Львів так ми і не дочекались, а тому в результаті приїхали до Львова о 13 годині. Але нам вистачило часу трохи прогулятись старим містом, попити гарячого шоколаду в Львівській “фабриці шоколаду” і вдало дістатись до Олі з Ігорем. Поскільки наші друзі теж йшли на концерт, то попивши чаю зі смачнючим кексом, ми вчотирьох вирушили до велотреку, саме там починалось найцікавіше…

Не знаю як зазвичай на концертах такого рівня відбувається “запускання” глядачів, але думаю давка перед дверима – це досить поширене явище. Поскільки у нас білети були з “місцями”, то я не переймалась за те, щоб потрапити в середину якнайшвидше, а просто насолоджувалась процесом. Хоч перед входом тиснява була неймовірна, але на диво все проходило якось дуже позитивно і чемно. Пройшовши контроль ми потрапили прямісінько в Фан-зону, і все б нічого, якби не той факт, що квитки у нас були в сектор №3 (на трибунах велотреку). Ми повернулись до входу і запитали в організаторів, як потрапити на трибуни, виявилось, що ми не на ті двері пішли. Ще як ми заходили, то була група людей, які намагались вийти звідти, куди прямували сотні інших, скажу вам це зовсім не просто, а тому бажання повторювати їх подвиг в мене зовсім не було. Ми знову пішли у фан-зону і там де велотрек має пологіший нахил, просто перелізли через невеличку огорожу. Ура, ми на своїх місцях. На годиннику десь 19:15 (за розкладом початок о 19:00).

Народ потрохи підтягувався, на сцену для розігріву вийшла (як потім виявилось) наша вінницька група, відіграли декілька своїх та не зовсім треків, почалась якась підготовка апаратури і тд. Діма запропонував поки немає нічого цікавого відвідати WC. Ідея мені не дуже подобалась, бо хто знав коли почнеться концерт, але ж і проти природи не попреш, тому він пішов на пошуки такого потрібного у будь-якому місці закладу. Виявилось, щоб до нього потрапити, потрібно пройти вздовж усіх трибун і там вже шукати, що Діма і зробив. Похід зайняв зовсім не багато часу, а тому вирішивши, що встигну, я швиденько побігла до виходу. Повернувшись на трибуни за 2-3 хвилини я помітила, що людей значно збільшилось в проході і коли я спробувала пройти в напрямку свого сектору мене зупинив організатор №1 . Я пояснила йому, що повертаюсь на своє місце, на що він відповів, що я тут вже не пройду. На мої вмовляння мене пропустити, що я маленька і протиснусь, він лише повторював, що там попереду пробка, сказав йти в обхід через перший поверх. Я вийшла, спустилась на перший поверх і запитала там у когось з бейджиком (організатор №2), як мені потрапити в 3-ій сектор. Він сказав що ніяк, що тут хода немає і треба йти тудою, звідки я вийшла, мої пояснення про те, що звідти мене відправили сюди його якось не дуже перейняли. Тут до нього підійшов хлопець (організатор №3) з якимись поточними питаннями і я звернулась за допомогою до нього. В результаті ми з цим хлопцем разом повернулись до орга №1. Він нічого нового нам не повідомив, і не пропустив (прохід трибунами вже дійсно був повністю заповнений людьми), а тому ми знов спустились донизу. Поцікавились у хлопців, що стояли на дверях і перевіряли квитки, чи пропустять мене, якщо я вийду зі споруди і зайду через ті двері, що ведуть до мого сектору. Вони відповіли, що поскільки мій квиток вже був зчитаний, то система видасть “повтор” – запобіжна міра проти багаторазового проходження по одному квитку. В цей час зателефонував Діма, я йому швидко тримтячим голосом пояснила ситуацію і сказала, що ми шукатимемо вихід далі. Потім ми обійшли закутки цього першого поверху в надії знайти той “таємничий” хід, піднялись якимись сходами, але на усіх поверхах двері були зачинені, тому знов повернулись до входу. Там досі продовжував стояти орг №2 і я з розпачем у голосі знову попросила його допомогти мені якось дістатись свого місця. Він сказав щоб ми йшли через двір на той початковий вхід і якщо мене там контроль не захоче пропускати, то зв’язатись з ним. Ми (разом з оргом №3) швиденько перейшли до входу, через який ми з Дімою ще на початку мали йти (він був зовсім поруч з тими дверима, через які ми проштовхувались) і там пояснили ситуацію. Мушу відмітити, що охорона толком не дослухавши наші пояснення одразу мене пропустила і я швиденько побігла на свою трибуну, по дорозі встигнула прокричати “дякую” оргу №3, тому, хто не залишив мене з моїми проблемами і дійсно намагався допомогти.

Ура, я на своєму місці, на годиннику десь 20:30, велотрек  заповнений вщент значить можна починати ;) . Описувати сам виступ Scorpions я не буду, думаю усі розуміють, що це за визначенням не могло не бути класно. Лише декілька тез:

- я вкотре переконалась, що не знання точного тексту пісні не є причиною її не співати;

- Діма передбачав, що наступного дня я зможу лише шепотіти, але мої зв’язки виявились міцнішими;

- якось обов’язково треба ще побувати у фан-зоні подібного дійства;

По закінченні концерту, ми швидко знайшлись з Олею та Ігорем і пішки попрямували додому обмінюючись враженнями. Наступного дня, перед потягом ми встигли разом з друзями погуляти Львовом, попити кави і навіть зустріти свій перший сніг в цьому сезоні (в той час, коли у Вінниці було +18).  Містом ще не раз зустрічали афіші “Scorpions – зараз або вже ніколи”, які трохи мали б наганяти смуток, адже завершується певна музична епоха, але мені навпаки було радісно, що вчора я ще трохи долучилась до цієї епохи, а їх пісні ще не одне десятиріччя будуть лунати на радіохвилях, в наших плеєрах або що там ще буде попереду.

3 Responses to “Вихідні у сузір’ї скорпіонів”

  • Мала says:

    От скажи, хіба ти 10-15 років назад могла уявити, що колись побуваєш на концерті Scorpions?? Як же ж все-таки змінюються часи.

    • julatik says:

      Та не кажи. Ми як їхали, я розповідала Дімі про те, як в Рибаківці до нас чуваки з питанням “а у вас что-то кроме скорпов есть?” підходили ))

  • Seka says:

    Скорпіонс – це круто, молодці що вибрались!
    Хоч бачу яких це пригод вам коштувало.

Leave a Reply

*