Годину назад приходить мені повідомлення в Skype від Роми з запитанням, чи то не ми їм з Лесьою подарунок принесли. Я звісно нічого про це не знаю, тому питаю про що йдеться. Виявляється, їм хтось біля дверей залишив пакет з мандаринками. В мене з’явилась посмішка на обличчі, думаю “як класно”. Тільки почала писати про це, як пролунав дзвінок в двері. В мене одразу стандартна реакція на пізні дзвінки (коли я нікого не чекаю, та ще й Діма вже ліг спати) – невеличке хвилювання перемішане зі страхом. Дивлюсь в вічко – нікого, і звісно іншого разу я б жодному разі не стала відчиняти двері, але згадую Ромин випадок з подарунком, і з обережністю роблю це. На дверній ручці висить пакет, і хтось швиденько зачиняє двері у під’їзді :) .

Далі була купа емоцій, я розриваюсь між дослідженням вмісту пакету і написанням Ромі про те, що зі мною трапилось те саме. Потім думаю, чого я не вибігла подивитись хто це, і тут же прихожу до висновку, що правильно зробила що не побігла.

В записці Миколайчик побажав нам незабутнього вечора. Мені дуже хочеться ще довго не забувати це відчуття казки, яке зараз мене переповнює. Як шкода, що Діма спить, мені так кортить з ним цим поділитись! Нічого, завтра на нього чекає подарунок “під подушкою”, хоч  і з запізненням на один день.

Дякую, Святий Миколає, що завітав до нас сьогодні!

One Response to “Святий Миколай до нас завітав!”

Leave a Reply

*