Archive for December, 2011

Годину назад приходить мені повідомлення в Skype від Роми з запитанням, чи то не ми їм з Лесьою подарунок принесли. Я звісно нічого про це не знаю, тому питаю про що йдеться. Виявляється, їм хтось біля дверей залишив пакет з мандаринками. В мене з’явилась посмішка на обличчі, думаю “як класно”. Тільки почала писати про це, як пролунав дзвінок в двері. В мене одразу стандартна реакція на пізні дзвінки (коли я нікого не чекаю, та ще й Діма вже ліг спати) – невеличке хвилювання перемішане зі страхом. Дивлюсь в вічко – нікого, і звісно іншого разу я б жодному разі не стала відчиняти двері, але згадую Ромин випадок з подарунком, і з обережністю роблю це. На дверній ручці висить пакет, і хтось швиденько зачиняє двері у під’їзді :) .

Далі була купа емоцій, я розриваюсь між дослідженням вмісту пакету і написанням Ромі про те, що зі мною трапилось те саме. Потім думаю, чого я не вибігла подивитись хто це, і тут же прихожу до висновку, що правильно зробила що не побігла.

В записці Миколайчик побажав нам незабутнього вечора. Мені дуже хочеться ще довго не забувати це відчуття казки, яке зараз мене переповнює. Як шкода, що Діма спить, мені так кортить з ним цим поділитись! Нічого, завтра на нього чекає подарунок “під подушкою”, хоч  і з запізненням на один день.

Дякую, Святий Миколає, що завітав до нас сьогодні!

Почалося все в п’ятницю з пропущеного колективного дзвінка в скайпі. Питаю в Сєки “я щось пропустила цікаве?”,  а він “та ні, ми вирішили, що ти біжиш в неділю зранку”. Мене його слова не здивували, бо  я дійсно в неділю бігаю вранці, але стало цікаво навіщо було створювати конференцію з цього приводу :) . За роз’ясненнями звернулась до Олі і тоді все стало на свої місця, виявляється, в неділю планується спільний забіг по лісопарку з купанням на Гуральні.

“Повмовляючи” один одного ще сьогодні вранці, ми з Ольою та Владом таки вирішили приєднатися до здорової акції та прийшли в 9-00 до “літака”. Враховуючи, що загальна відстань дистанції і так вдвічі більша за мою звичайну, я вирішила, що до місця зібрання буду йти, а не бігти,  а тому одягнула поверх тайців штани, а на термуху – фліску і прихватила рюкзак, щоб було куди це все покласти потім.

Зібралося нас семеро, 3-є хлопців та 4-ро дівчат. Біглося просто чудово, хоч на пульсометрі  показувало майже звичних для мене 185, але відчувала я себе як при 175. Розмови, веселі жарти відволікають від самого процесу бігу і до гуральні ми добралися якось навіть і не помітно (за 22 хв). Як виявилось, купатись мав бажання тільки Вітя, а те як в нього це вийшло “розважило” нас всіх ;) . Потім ми ділились враженнями від першої частини пробіжки, вчили танець Спанчбоба та записували це все на відео.

Назад повертались тією ж дорогою, тягун трохи втомлював, але в результаті мало як вплинув на наш темп. Час зворотнього шляху, за моїми замірами, склав приблизно 23 хв (не встигла вчасно вимкнути секундомір, тому зробила поправку). На фініші ми на радощах зробили прискорення, при цьому я зафіксувала поки свій найвищий (з відмічених) пульс – 202 пош/хв. Потім веселі та, думаю, трохи втомлені (хоча б через одного :) ) ми розійшлись по домівках.

Ранок видався чудовим, дякую усім за компанію!